Окрім того, нирки підтримують сталість внутрішнього середовища організму, виконують регуляцію водно-сольового обміну, артеріального тиску, утворення еритроцитів, а також виконують видільну, ендокринну та інші функції.

Хронічна хвороба нирок  – це велика група захворювань, що мають різні причини, але об’єднуються тим, що мають тривалий перебіг (більше 3-х місяців) та тенденцію до прогресування аж до повної втрати функцій нирок.

Незважаючи на досягнення нефрології, проблема гальмування прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН) залишається не вирішеною. За статистичними даними, на хронічну хворобу нирок хворіють щонайменше 10 % дорослого населення світу.

Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною проблемою охорони здоров’я. Наявна ХХН має невпинно прогресуючий перебіг, значно підвищує частоту летальних наслідків незалежно від причин загалом, і особливо від кардіоваскулярних ускладнень зокрема. ХХН збільшує тривалість перебування в стаціонарі, погіршує якість життя, потребує пожиттєвого спостереження і лікування. ХХН займає 3-тє місце після СНІДу і цукрового діабету за кількістю втрачених років життя через передчасну смертність.

Які симптоми свідчать про наявність проблем з нирками?

 Підступність захворювань нирок у тому, що найчастіше вони протікають безсимптомно. Хворий навіть може не здогадуватися, що у нього є подібна недуга. Виявляється хвороба лише після здачі аналізів — загальної сечі та креатиніну крові. Саме тому кожній людині після тридцяти років потрібно обов’язково щорічно обстежуватися. Не для когось, не для лікаря, а для себе, адже при вчасному виявленні збільшуються шанси на одужання. Особливо це стосується людей, які страждають на підвищений артеріальний тиск. Якщо ж йдеться про діабетиків та хворих на гломерулонефрит і пієлонефрит, то вони повинні здавати аналізи раз на три-шість місяців. 

Лікування.

Основою лікування хронічної хвороби нирок є визначення та лікування її причини, а також спеціальні втручання (дієтичні, медикаментозні тощо), які сповільнюють прогресування ХХН, і відстрочують початок ниркової замісної терапії та мають загальну назву ренопротекція. 

Необхідно зауважити, що лікування причини ХХН, тобто основного захворювання, відбувається до четвертої стадії  хронічної хвороби нирок, оскільки подальше лікування, як правило, не ефективне, а лише призводить до зростання ускладнень.

При хронічній хворобі нирок п'ятої стадії проводять діагностику та лікування ускладнень ниркової недостатності та підготовку до замісної ниркової терапії, що включає вибір пацієнтом місця лікування, метода замісної ниркової терапії та, залежно від обраного методу, формування судинного доступу для гемодіалізу або імплантація катетера для перитонеального діалізу.

Замісна ниркова терапія на сьогодні залишається єдиною опцією для пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю (хронічна хвороба нирок V ст.), яка не тільки покращує якість життя, але й доведено збільшує тривалість життя. Замісна ниркова терапія складається з 3-х незалежних методів лікування: трансплантації нирки та діалізної ниркової замісної терапії (ДНЗТ), яка в свою чергу складається з гемодіалізу і перитонеального діалізу.

Лікування діалізною нирковою замісною терапією повинно бути розпочато за наявності будь-якої з наведених нижче ознак, розвиток яких найчастіше спостерігається при ШКФ* 5-10 мл/хв./1,73 м2:

• серозити, електролітні порушення, свербіння шкіри;
• неконтрольована артеріальна гіпертензія або порушення обміну води;
• порушення харчового статусу рефрактерне до змін у дієті;
• порушення когнітивних функцій. (рівень доказовості 2В). 

*Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) – найкращий тест, за допомогою якого оцінюється здатність нирок виконувати свої основні функції – очищати кров від продуктів обміну та виводити зайву рідину з організму.

За цим показником визначають, який об'єм сечі утворюється в нирках за одиницю часу (у мл/хв), і це допомагає встановити стадію хронічної хвороби нирок. Лікар розраховує ШКФ за результатами аналізу крові, враховуючи вік, стать, зріст і вагу пацієнта.

У МЦ « Медхауз»  досвідчені фахівці виміряють функцію нирок, за необхідності, проведуть лабораторні тести та інструментальні дослідження, які необхідні для з’ясування причини хронічної хвороби нирок або їх ускладнень.