Проведення тривалої хіміотерапії часто пошкоджує периферичні вени так, що подальше використання периферичної вени ускладнене. Безпечний і зручний венозний доступ необхідний для курсової схеми хіміотерапії, бо вимагає багаторазового введення препарату в магістральний кровотік.

Добре зарекомендували себе в цьому випадку  венозні порти, що імплантуються, у пацієнтів, які потребують довгострокового внутрішньовенного харчування, при повторному введенні препаратів крові у хворих на гемофілію або іншими гематологічними захворюваннями.

Встановлюють порт для тривалих внутрішньовенних інфузій тоді, коли через периферичні вени інфузії не можуть бути проведені, або ж є необхідність більш легкого і безпечного венозного доступу.

Переваги порту, що імплантується перед зовнішнім венозним катетером:

- більш простий догляд за портом;

- менший ризик інфекцій і пов'язаних з катетером тромбозів;

- менше обмежень в діяльності і самообслуговуванні пацієнта;

- кращий косметичний ефект.

До недоліків портів, що імплантуються, відносять:

- необхідність спеціалізованої голки Хубера (голка зі скошеним ріжучим краєм);

- необхідність навчання користування портом;

- постановка проводиться в стаціонарі.

Зазвичай порти, що імплантуються, використовуються для пацієнтів, яким знадобиться центральний венозний доступ протягом тривалого часу (від 3 до 6 місяців або довше), або при необхідності прихованого розташування пристрою тривалої інфузії.