Нежить, що не проходить тижнями, а то й місяцями?
З початком весни приходить основна неприємність для алергіків. Почервоніння очей, нежить, чхання та інші наслідки завдають дискомфорт у звичному житті.
Алергічний риніт – це алергічне запалення слизової оболонки порожнини носа.
Це дуже поширене захворювання, яке, за оцінками, вражає приблизно 1 з кожних 5 людей. Особливо схильними до алергічного риніту є люди, які мають бронхіальну астму або атопічний дерматит.
Що відбувається в нашому організму під час перебігу хвороби?
Коли ми контактуємо з алергеном, в найбільш вразливих точках починає розвиватися запальна реакція. Вхідними воротами для алергену, є наші верхні дихальні шляхи. У слизовій оболонці носа утворюються патологічні комплекси антиген-антитіло. Вони можуть ніяк себе не проявляти до тих пір, поки не з’явиться нова партія
антигенів-подразнювачів. Як тільки це стається, виникає реакція негайного типу.
Іншими словами, алергія – це зворотна реакція імунітету нашого організму. Імунні клітини руйнують власні клітини, на яких осідає патологічний комплекс, в такому випадку – алерген.
Симптоми алергічного риніту:
- рясні виділення з носа, рідкі як “вода”️, які подразнюють шкіру навколо та спричиняють сухість, тріщини і ризик приєднання інфекції;
- утруднення носового дихання, відчуття неповного вдиху;
- напади чхання безліч разів та лоскотання в носі;
- сльозотеча, свербіж очей, відчуття “піску” в очах;
- зниження нюху, і як наслідок смаку;
- важкість носового дихання через сильний набряк слизової оболонки – закладеність носа;
- свербіж та печіння на слизовій оболонці носа;
- бажання постійно терти ніс.
Діагностика захворювання
При діагностиці алергічного риніту обов’язково проводиться ЛОР-обстеження. Лікар оглядає порожнину носа і виявляє набряклість слизової носа та її гіперемію.
У разі підозри на алергічний риніт призначається мазок на еозинофілію. Мікроскопічне дослідження з порожнини носа дає змогу відрізнити риніт алергічного походження від інфекційного. Лікар-отоларинголог інтерпретує результати. Дослідження назального секрету також може виявити дріжджові гриби та патогенну флору. Отримані
результати дають можливість призначити правильне та ефективне лікування риніту.
Діагностика алергічного риніту передбачає проведення специфічних аналізів, так звані шкірні проби. Дослідження передбачає нанесення на шкіру або введення в неї різних речовин, що викликають алергію. Потім за допомогою тестів оцінюють реакцію на гістамін і розмір змін у місці нанесення алергену.
Як лікують алергічний риніт?
Важко повністю уникнути потенційних алергенів, але ви можете вжити заходів, щоб зменшити контакт з певним алергеном, який ви знаєте або підозрюєте, що викликає алергічний риніт. Це допоможе поліпшити ваші симптоми.
Якщо ваш стан легкий, ви також можете допомогти собі зменшити симптоми, приймаючи безрецептурні ліки, такі як антигістамінні препарати й регулярно промиваючи носові ходи розчином солоної води, щоб ніс очищався від подразників.
Самолікування може лише загострити прояв алергічного риніту!
Лікування зазвичай проводять препаратами, котрі пригнічують хворобливу імунну відповідь організму на алерген. Медикаменти для лікування алергічного риніту можуть бути місцевої форми (спреї, аерозолі тощо), або ж загальної форми (засоби для прийому всередину, ін’єкційні засоби).
Профілактика алергічного риніту — це гіпоалергенний побут, гіпоалергенне харчування, загартовування та лікувальна фізкультура.
