Для оцінки стану і діагностування захворювань сечівника і сечового міхура, лікарі урологи проводять таке обстеження як цистоскопія.
Цистоскопія – це ендоскопічне дослідження стінок уретри, сечового міхура і виходів сечоводів. Під час діагностичної процедури оцінюється функціонування органів сечостатевої системи. Крім того, при виявленні будь-яких патологій, під час цистоскопії лікар може зробити забір біоматеріалу для подальшої біопсії, видалити поліпи.
Діагностичними показаннями до цистоскопії є:
- порушення сечовипускання (застійне або обструктивне);
- макрогематурія або мікрогематурія (кров у сечі);
- урологічні свищі (патологічні отвори в уретрі або сечовому міхурі);
- дивертикули уретри або сечового міхура (аномальне випинання стінок органів);
- вроджені аномалії в дітей;
- передопераційне оцінювання органів сечовидільної системи.
Цистоскопія сечового міхура може бути призначена і в терапевтичних цілях. Цистоскопія сечового міхура, просвіту сечоводів та уретри дозволяє з високою точністю оцінити стан досліджуваного органу, виявити патологічні утворення та встановити точний діагноз.
Крім діагностики, цистоскоп може використовуватися під час таких лікувальних маніпуляцій як:
- Біопсія тканин;
- Припікання виразки;
- Зупинка кровотеч;
- Усунення поліпів, сторонніх тіл та новоутворень;
- Введення катетера в уретру;
- Подрібнення та видалення невеликих конкрементів;
- Промивання органів сечостатевої системи;
- Підслизове введення медикаментів.
Протипоказання до цистоскопії Цистоскопія у жінок та чоловіків є інформативним та безпечним методом діагностики та лікування захворювань.
Але процедура має низку абсолютних протипоказань:
- Рясні кровотечі;
- Порушена прохідність сечівника;
- Гострі запальні процеси в яєчках, уретрі та передміхуровій залозі;
- Травми;
- Деформація стінок уретри;
- Уретральна лихоманка;
- Загальне виснаження організму;
- Інфекції в нижніх відділах сечостатевої системи
Відносними протипоказаннями є: погане згортання крові, цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Остаточне рішення про проведення ендоскопії сечового міхура, сечоводу та уретри ухвалює лікар-уролог. Коли потрібно робити цистоскопію?
Цистоскопія призначається виключно лікарем після огляду, при наявності таких симптомів і показань:
- проблеми з триманням сечі;
- наявність крові в сечі;
- часті цистити;
- хронічні захворювання сечостатевої системи;
- біль під час сечовипускання;
- при підозрі онкологічних захворювань;
- певні гінекологічні захворювання;
- необхідність видалення стороннього тіла.
Якщо під час проведення ультразвукової діагностики, були виявлені новоутворення, які вимагають більш ретельного опису, лікар може призначити цистоскопію, як більш точний метод діагностики. Встановити діагноз, точно визначити джерело кровотечі і стежити за ходом лікування – це основні переваги даної методики. Вже сьогодні ця процедура користується популярністю серед урологів, через те, що значно спрощує процес діагностики різних захворювань.
Як проводиться цистоскопія в Івано-Франківську?
Цистоскоп – це металева трубка, оснащена джерелом світла та мініатюрною відеокамерою.
Зазвичай дослідження проводиться під місцевою анестезією, при деяких лікувальних та діагностичних заходах показаний загальний наркоз. У сечовий міхур вводиться фізіологічний розчин для кращої візуалізації органу, тому у пацієнта можуть з’явитися позиви до сечовипускання. Під час процедури пацієнт знаходиться в нерухомому стані, дихає спокійно та глибоко. Повне розслаблення організму спрощує введення приладу.
У разі виявлення патологічних ділянок, прилад проводить забір тканини для гістологічного дослідження. В цілому триває не більш ніж 30 хвилин, але безпосередньо огляд займає 5-10 хвилин.При місцевій анестезії, пацієнта відразу відпускають додому.
Якщо процедура проводилася під загальним наркозом, потрібен нагляд на денному стаціонарі.
Переваги проведення цистоскопії в МЦ “Медхауз”.
Цистоскопія проводиться висококваліфікованими лікарями, що мають багаторічний досвід у сфері ендоурології. Використання сучасного обладнання дозволяє отримати максимум інформації про стан здоров’я пацієнта та звести до мінімуму ризик ускладнень.
