На сьогодні досить часто людям доводиться стикатися з проблемами щитоподібної залози, які не просто доставляють дискомфорт, а й можуть стати причиною серйозних наслідків для здоров’я. Основне захворювання, з яким працюють лікарі – це кіста щитоподібної залози, яка належить до ряду небезпечних хвороб.
Кіста щитоподібної залози – це вузлове утворення щитоподібної залози з порожниною, заповненою рідким вмістом, що визначаються пальпаторно, або за допомогою візуалізуючих досліджень.
Кісти щитоподібної залози (вузли) довгий час можуть мати безсимптомний характер, при збільшенні у розмірах викликають «синдром здавлення» розташованих поруч структур шиї, порушення в роботі щитоподібної залози, задуха, охриплість голосу, порушення ковтання, хворобливі відчуття. Найбільш небезпечні ускладнення кіст – запалення і нагноєння вузлів, злоякісне переродження, 10% населення у світі мають різні вогнищеві утворення щитоподібної залози.
У щитоподібній залозі можуть розвиватися різні за морфологічними формами вузлові утворення, при цьому велика частина з них носить доброякісний характер (вузловий колоїдний зоб, аденома, кіста щитоподібної залози).
Кісти (вузли) є найпоширенішою патологією щитоподібної залози, у 4-8 разів частіше зустрічається у жінок. Причинами утворення кіст (вузлів) у щитоподібній залозі служать: спадкова схильність до їх розвитку, йодний дефіцит, токсичний вплив на залозу зоогенних факторів (лаків і фарб, розчинників, бензину, фенолів, свинцю, радіаційне випромінювання і променева терапія).
Симптоми кісти щитоподібної залози:
Незалежно від того, в якій долі діагностується новоутворення симптоми ураження органу такою хворобою, як кіста щитоподібної залози будуть більш характерними на пізніх стадіях розвитку, і одним з найбільш яскравих можна назвати наявність відчуття, що в горлі стоїть ком. Цілком можливо виявити таке ущільнення і самостійно, при простому огляді. А з часом почнуть з’являтися додаткові ознаки пухлини у вигляді:
- утрудненого дихання, оскільки на гортань тисне кіста, тим самим перекриваючи трахею;
- больових відчуттів в області, де розташоване новоутворення, які можуть віддавати у вухо і щелепу;
- дискомфорту і болів при ковтанні;
- зміни тембру голосу, що зустрічається досить рідко, оскільки кіста впливає на ряд нервових волокон.
Причини появи кісти щитоподібної залози
Кіста щитоподібної залози виникає через такі причини, як:
- часті стреси;
- порушення психоемоційного стану;
- тривале відновлення після важкого захворювання;
- опіки;
- переохолодження;
- перегрів;
- гіперактивне функціонування даного органу;
- підвищене або знижене вироблення гормонів щитоподібної залози гіпофізом.
Крім цього, вузол розвивається як на правій, так і на лівій частині органу при наявності:
- йододефіциту;
- тиреоїдної хвороби;
- отруєнні організму незалежно від виду;
- збою в гормонах;
- проживанні в місцевості з поганою екологією;
- механічному пошкодженні щитоподібної залози;
- вродженої патології в розвитку і функціонуванні;
- спадкової схильності.
Найчастіше з’являється кіста щитоподібної залози при дистрофії фолікулів, що виникає при дефіциті йоду, а також травм і механічного пошкодження.
Діагностика кісти щитоподібної залози:
Діагностувати кісту залози в більшості випадків не складає труднощів. Новоутворення великого розміру помітні візуально і добре відчутні пальпаторно.
Кісти невеликого розміру легко виявляються за допомогою УЗД органу та аналізів крові на рівень тиреоїдних гормонів. Для визначення виду кісти та характеру процесу (доброякісний або злоякісний) проводиться пункція новоутворення, отриманий пунктат відправляють на дослідження в лабораторію. На підставі отриманих даних процедури лікар призначає пацієнтові відповідне лікування.
Лікування кісти щитоподібної залози.
Якщо кіста щитоподібної залози або вузли в порожнині шиї, що виникають через дефіцит йоду, належать до доброякісних утворень, то лікування цілком можливо здійснити.
Терапія включає в себе комплексний підхід і застосування:
- медикаментів, які будуть контролювати рівень гормонів;
- засобів, що видаляють запалення і сприяють нормалізації обміну речовин;
- протинабрякових препаратів;
- ліків для поліпшення кровообігу;
- антибіотиків, щоб виключити утворення бактеріальної інфекції.
Оперативне втручання застосовують тільки у випадках, якщо кіста досягла великих розмірів і ускладнює роботу будь-якого органу (трахея, стравохід, сама щитоподібна залоза), або сильно деформує зовнішній вигляд шиї. В останньому випадку операція носить скоріше косметичний ефект. Кісту невеликих розмірів також можуть видалити, якщо вона злоякісна.
Таким чином, показаннями для хірургічного лікування служать:
- великий розмір кісти або її швидке збільшення;
- вплив на роботу прилеглих органів, передавлювання кровоносних судин шиї;
- рецидивуючий перебіг хвороби;
- переродження в злоякісну пухлину.
Зазвичай, при видаленні кісти, хірург видаляє частку щитоподібної залози (гемітіреоїдектомія), або всю залозу, якщо тканини сильно розрослися. У першому випадку, функції залози залишаються збереженими, при видаленні всієї щитоподібної залози, пацієнт повинен буде все життя приймати препарати, що заповнюють рівень гормонів. А оскільки, щитоподібну залозу видаляють разом з паращитоподібною, також обов’язковим є приймання кальцію. Найчастішим ускладненням такої операції є порушення роботи голосових зв’язок, аж до втрати здатності розмовляти.
Профілактика кіст щитоподібної залози.
Попередження появи вузлів і кіст щитоподібної залози передбачає щоденне вживання йоду в межах вікової фізіологічної норми, достатньої кількості вітамінів, недопущення інсоляції, опромінення, проведення фізіопроцедур на область шиї.
Після лікування кісти щитоподібної залози необхідно проведення контрольних УЗД 1 раз на рік. Пацієнти з дрібними вузлами і кістами щитоподібної залози повинні перебувати на обліку і динамічному спостереженні у ендокринолога.
