Головний біль – це стан, з яким хоча б раз у житті зустрічався кожен з нас. Проте, він може бути абсолютно різним за клінічними проявами, причинними факторами та, відповідно, мати різні підходи до терапії.
Мігрень, або гемікранія, є одним із різновидів первинного головного болю, що проявляється інтенсивним, частіше одностороннім нападоподібним болем в лобно-скронево- очній ділянці.
Частіше на мігрень хворіють жінки молодого віку, проте , втричі менше відмічається і у чоловіків. Слід зазначити, що мігрень вважається ” благородною хворобою”, оскільки доведено, що нею хворіють особи з високим рівнем інтелекту та відповідальності. Діагноз ставиться згідно клінічного інтерв’ю; чітко зібраного анамнезу захворювання із деталізацією тривалості, характеру, інтенсивності болю та супровідних вегетативних порушень.
ОСОБЛИВОСТІ БОЛЮ ПРИ МІГРЕНІ:
- пульсуючий характер;
- біль середньої аба вираженої інтенсивності;
- триває від 4 до 72 годин;
- одностороння локалізація, яка може змінювати зональність ( права чи ліва сторона в лобно-скронево-очній ділянці);
- може супроводжуватися нудотою або рвотою;
- разить світло чи голосний звук;
- будь-яка фізична активність посилює біль.
Мігрень може бути з аурою і без неї. Аура – це тимчасовий неврологічний дефіцит, який характеризується зворотністю симптомів, триває від 5-10 до 60 хвилин і передує типовому мігренозному головному болю.
Мігрень без аури – повторювані болі, які проявляються нападами цефалгії тривалістю 4-72 години.
ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА МІГРЕНЬ?
- Мігрень епізодична може трансформуватися в хронічну мігрень,- захворювання, яке призводить до тривалих та частих нападів мігрені, що тривають, як мінімум 10-15 днів на місяць та унеможливлюють повноцінне життя пацієнта оскільки будь-яка фізична активність сприяє посиленню больових відчуттів.
- Виникнення мігренозного статусу, тобто напади головного болю збільшують свою тривалість (понад 3 доби) або частота нападів мігрені без аури більше п’яти на місяць. А це може призвести до виникнення стійкого неврологічного дефіциту з формуванням вогнищ ішемії в головному мозку,- мігренозного інсульту.
ЩО ПРОВОКУЄ НАПАДИ МІГРЕНІ?
- Гормональний дисбаланс ( передменструальні дні, дні перед овуляцією, застосування оральних контрацептивів),
- Психологічні аспекти ( стреси, переживання, тривога, депресія, втома),
- Недотримання дієти (голод чи нерегулярне харчування, вживання чорного шоколаду, сухофруктів, сиру, горіхів, алкоголю(особливо сухого червоного чи ігристого вина), копченостей, цитрусових, субпродуктів, кави, міцного чаю),
- Фізичні фактори ( фізичне перенавантаження, недостатній або надмірний сон),
- Фактори зовнішнього середовища (холод, перебування на висоті, зміна атмосферного тиску та погодніх умов).
ЯКОЮ Є ТАКТИКА ЛІКУВАННЯ?
Лікування мігрені передбачає два напрямки:
1. Купіювання нападу мігрені– передбачає застосування комбінованих анальгетиків та нестероїдних протизапальних препаратів на початкових етапах терапії. Проте, досить часто, вони можуть бути неефективними і при цьому пацієнти потребують застосування специфічних протимігренозних препаратів підбір яких та особливості застосування яких повинен призначити лікар. Цей момент терапії є особливо важливий для пацієнтів з мігренню, оскільки, відсутність ефекту від застосування аналгетиків призводить до неадекватного, неконтрольованого їх застосування, що спричинює виникнення медикаментозно-індукованого (абузусного) головного болю, який провокується, як би це парадоксально не звучало, самими анальгетиками.
2. Профілактика нападів – застосування препаратів, які зменшують кількість і тривалість нападів. Врахувавши покази, протипокази, безпечність препарату та індивідуальну коморбідність пацієнта цей вибір повинен обгрунтовано зробити лише лікар.
Тактика лікування повинна визначатися лікарем після ретельно зібраного анамнезу, проведеного огляду, чітко встановленого діагнозу та виключення інших видів головного болю за результатами лабораторного та інструментального обстежень (при потребі) з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та профілю безпеки препарату!
