На здоров’я сечостатевої системи кожної людини в будь-якому віці впливає безліч факторів, серед яких переохолодження, інфекції, аутоімунні порушення. На тлі несприятливого впливу може розвинутися звуження сечовипускального каналу (сформуватися стриктура).
Бужування уретри – це процедура відновлення прохідності сечівника за допомогою спеціальних інструментів.
Бужування може проводитися з діагностичною і/ або терапевтичною метою.
Показання до бужування уретри:
- усунення причин порушень відтоку сечі;
- запобігання рубцювання та формування стриктури;
- відновлення прохідності сечівника;
- терапія отриманих травм (в тому числі, після операцій, ендоскопічних втручань).
- порушення відтоку сечі;
- слабкий струмінь сечі;
- помилкові позиви до сечовипускання;
- неоднорідність струменя сечі;
- мимовільні виділення сечі;
- переривання акту сечовипускання;
- розбризкування струменя в процесі сечовипускання;
- відчуття переповненого сечового міхура навіть після сечовипускання;
- стриктури уретри (звуження сечовипускального каналу);
- сечокам’яна хвороба;
- аномалії розвитку сечостатевих органів.
Підготовка до бужування уретри передбачає комплексну діагностику, яка включає лабораторні та інструментальні методи дослідження, виключення наявності можливих протипоказань до процедури.
Лабораторна діагностика включає: загальний аналіз крові та сечі, коагулограму, тести на непереносимість анестетиків.
Оцінити стан пацієнта можна за допомогою інструментальних методів діагностики:
- УЗД органів малого тазу;
- ретроградна уретрографія;
- комп’ютерна томографія;
- урофлоуметрія;
- уретроскопія;
У кожному конкретному випадку уролог має індивідуальний підхід до вибору методів дослідження. Іноді з інструментальних методів дослідження досить тільки проведення УЗ-скринінгу.
Процедура бужування уретри проводиться за допомогою спеціальних інструментів – бужів. Буж підбирається для кожного пацієнта індивідуально, виходячи з віку, статі, локалізації стенозу та тяжкості перебігу процесу.
Бужування уретри проводиться під анестезією, тому пацієнти ніяких хворобливих відчуттів не відчувають.
При сильно вираженому патологічному процесі для досягнення необхідного результату розширення сечівника може проводитися в кілька етапів.
Після бужування не передбачено тривалого перебування в стаціонарі. Після процедури за хворим спостерігають протягом 1-1,5 години та при відсутності негативних наслідків відпускають додому.
Проте, вдома протягом 1-2 днів пацієнт повинен спостерігати за особливостями сечовипускання: швидкість струменя сечі, її колір, обсяг, наявність дискомфорту або болючих відчуттів. Фіксується температура тіла. Незначні болючість і печіння при сечовипускання в перші дні після бужування є нормою.
Режим фізичної активності, раціон, дотримання правил інтимної гігієни будь-яких особливих правил і вимог не передбачають.
Бужування уретри – безпечне та малоінвазивне втручання з мінімальним ризиком розвитку неприємних наслідків і ускладнень.
